• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Перлини педагогічного досвіду
• Савченко Любов Анатоліївна

Вчитель англійської мови - Савченко Любов Анатоліївна

The future belongs to those, who believe of their dreams. Майбутнє належить тим, хто вірить у свої мрії

Якщо ви володієте знаннями, дайте можливість іншим запалити від них власне полум’я.

Т.Фуллер.

Сучасний контекст шкільної іншомовної освіти виражає новий погляд на взаємозв’язок освіти та культури. Остання розглядається універсальним механізмом формування особистості, здатної взаємодіяти на рівноправних засадах із представниками своєї та іншої національності, а також критично мислити й оцінювати духовне та матеріальне багатство рідної та іншомовної культури.

Зробити людину освіченою означає допомогти її стати суб’єктом культури, з власного життєвого досвіду навчити її мислити. Тому свою діяльність я будую на основі особистісно-орієнтованого підходу до викладання предмета.

Особистісний розвиток учня є однією з найголовніших проблем сучасної школи. Тому я, як вчитель, поєдную передачу знань, умінь та навичок з особистісним розвитком учнів: вивчаю учня як особистість, його фізичний, розумовий розвиток, психологічне становище в навколишньому середовищі. Всі ці аспекти потім використовую в побудові уроків та в позакласній роботі.

Будь-який навчальний процес являє собою процес спілкування вчителя та учнів, а також процес спілкування учнів один з одним. На уроці англійської мови іншомовне спілкування – це не лише засіб, а й мета навчання. Звідси й витікає важливість урахування комунікативної та особистісної спрямованості навчання учнів.

Набираючись досвіду і методики проведення уроку, я виділила для себе основні комунікативні вправи:

1. Повідомлення учням інформації, якою учні хотіли б поділитися.

2. Стимулювання свого ставлення до тієї чи іншої життєвої або начальної реальності.

3. Створення ситуації для мовленнєвого спілкування на основі опрацьованого та засвоєного учнями матеріалу.

На основі перелічених вимог до вправ можна виділити такі їх групи:

- Питально-відповідні;

- Реплікові;

- Умовна бесіда;

- Переказ;

- Драматизація;

- Опис сюжетів.

Питально-відповідні вправи – це вид вправ, що є найпопулярнішим у навчанні усного іншомовного мовлення. Вправи «питання-відповідь» широко використовую в усному спілкуванні на основі навчальних текстів підручника чи вивченої теми уроку. Питання ставлю до всього класу, до пар учнів або індивідуально.

Реплікові вправи не завжди співвідносяться між собою, як питання-відповідь. Тому учні висловлюють своє ставлення , спонукання,судження, ствердження на непитальні висловлювання:

Ствердження-питання;

Ствердження-ствердження;

Ствердження-заперечення.

На основі цих вправ розвиваю умовну бесіду: непідготовлену мову учнів. Такі вправи використовую у старших класах. Розвиваю навички та вміння, які виражають позитивне ставлення до почутого. Умовну бесіду проводжу у другій частині уроку, тому що на початку спостерігається іншомовна скованість учнів.

Вправи на опис покладаю на сприйнятий зорово матеріал:

- Малюнок, ілюстрація;

- Використанні ТЗН;

- Використанні відеоматеріалів.

25.02.2014 - відкритий урокНавчити школярів спілкуватися іноземною мовою – завдання досить складне. Адже природну мову стимулює не необхідність, а потреба в реальному спілкуванні. Тому навчання групової взаємодії на уроці іноземної мови має стати не тільки методом навчання усного мовлення, але й природним компонентом навчального процесу. Групова форма організації навчальної праці має низку переваг: вона сприяє підвищенню мотивації до навчання, навчає об’єктивно оцінювати себе та інших, підвищує діловий статус учня у колективі, урізноманітнює урок. Працюючи в групі, учні виявляють мовну самостійність. Вони можуть допомагати один одному, успішно коригувати висловлювання співрозмовників, навіть якщо вчитель не дає такого завдання. Щоб групова мовна співпраця була ефективною, слід цілеспрямовано навчати школярів технології спілкування. Організація групового спілкування починається з формування мовних груп. Оптимальний склад групи – 4-5 учнів, яких тимчасово об’єдную. Практика свідчить про те, що найбільш вдалими виявляються групи, в яких члени доповнюють одне одного. У групі кожен учень може проявити себе, зробити свій внесок у загальну справу. Цікавою формою групового спілкування є ігри «Брейн-ринг», «Найрозумніший», «Що? Де? Коли?». Особливою увагою у моїй діяльності користується такий вид роботи як дискусійна гра. Вона вирізняється зацікавленістю всіх членів дискусії у розв’язанні можливих правильних рішень. За допомогою спеціальних вправ навчаю школярів запитувати про інформацію, уточнювати отриману інформацію, вступати в розмову, залучати до неї інших учасників. Ці комунікативні дії реалізовую за допомогою таких вправ:

А) реплік згоди/незгоди: Right, I think the same;

I’m afraid you are wrong;

I think …..;

As for me ……;

I don’t think so …. .

Б) фраз і запитань уточнюючого характеру:

What makes you think so?

What do you mean?

What’s your idea about this?

В) емоційних реакцій:

How nice!

Great!

I can’t believe it!

That sounds strange!

Г) узагальнюючих суджень:

On the whole;

In general;

The result is ….. .

З великим інтересом учні готуються до обговорення таких проблем, як «Проблеми підлітків та молоді», «Освіта в Англії та в Україні», «Ідеальна родина - яка вона?».

Діалогічне мовлення є основою комунікативного спілкування. Воно допомагає вчити дітей спілкуватись іноземною мовою. Діалогічне мовлення завжди вмотивоване. Проте в умовах навчання мотив виникає далеко не завжди. А тому необхідно створити умови, за яких у школярів з’явилося б бажання та потреба щось сказати, передати почуття, тобто слід ввести їх у поставлену вчителем ситуацію. Слід зазначити, що у процесі навчання важливі не будь-які ситуації дійсності, а лише такі, що спонукають до мовлення:

- Використання тексту-зразка;

- Використання візуальної опори;

- Читання діалогу за ролями;

- Розкриття дужок у репліках діалогу;

- Самостійне розширення репліки у діалозі;

- Переплутані репліки.

Рольові ігри й драматизації посідають особливе місце в моїй практиці навчання учнів іншомовного мовлення. Саме ці ігри є варіативно-ситуативними мовленнєвими вправами, в ході яких учні набувають досвіду спілкування.

Переді мною завжди стоять риторичні запитання: «З чого розпочати? Як виробити в учнів бажання та вміння грати в діалозі та рольових іграх?». І я дійшла висновку, що такі ділові та рольові ігри можна використовувати на всіх етапах навчання в школі. При цьому важливою є комунікативна установка, що спрямовує учня на виконання певної ролі. Для цього я використовую спеціальні сигнальні картки. Картки допоможуть учням побудувати такий діалог:

Привітайся та розпитай про справи.

Hi! I am glad to see you! How are you?

Запитай про ім’я.

What is your name?

Попрощайся.

Good-bye.

Поступово схема діалогу ускладнюється, розширюється варіативність сигналів.

Погодься.

Не погоджуйся.

Вислови захоплення.

Після складання різних алгоритмів спілкування в ході рольових ігор дітям можна пропонувати власний варіант гри відповідно до якогось граматичного чи спеціального завдання.

Можна дати учням початок діалогу, який необхідно закінчити та розіграти в якійсь певній ситуації.

Працюючи з молодшими школярами, певну увагу приділяю ігровим формам навчання. Ігри відкривають поле до мислення, кмітливості, уяви, наполегливості, добрих почуттів, а також прагнення до ініціативи. Упродовж гри діти мимоволі запам’ятовують матеріал. У своїй роботі віддаю перевагу умовно-комунікативним та комунікативним іграм. Наведу приклади деяких ігор. Вивчаючи структуру «I have …» пропоную дітям гру “Have you got …. ?”:

На столі розкладені іграшки. Учні уважно розглядають їх, відвертаються, учитель ховає одну іграшку, а інші відкриває. Учні ставлять питання:

P1: Have you got a cat?

T: No, I have not.

(поки хтось не відгадає заховану іграшку).

І так можна придумати гру на кожну структуру. Широко використовую ігри індивідуального спрямування. Прикладом таких ігор є заповнення кросвордів, ігри в «ланцюжок», «Снігова баба». Такі ігри дають можливість розвивати як діалогічне так і монологічне мовлення.

У сучасній методиці письмо розглядається як важливий засіб навчання. Воно реально поліпшує запам’ятовування під час закріплення лексичних і граматичних знань, підтримує процеси навчання аудіювання, говоріння і читання.

Щоб письмо стало справді засобом навчання мови, допомагаю учням подолати ряд труднощів. Показавши букву чи словосполучення, пропоную учням написати їх якомога більше за певний час. Дане завдання допоможе виконати і робочий зошит (друкований) для учнів. Більша частина письмових робіт виконується учнями вдома. Письмові форми роботи на уроці не повинні займати багато часу.

Комунікативний підхід у навчанні іноземної мови вимагає об’єктивної системи контролю. Тестування учнів є ефективним способом перевірки знань. Крім контрольної функції тест може служити засобом діагностики труднощів мовленнєвого матеріалу. Тести можуть бути тематичними чи підсумковими (тести з аудіювання, говоріння, читання й письма – мовленнєві тести та лексичні, граматичні, фонетичні). Використовую для контролю такі тести:

- Пошук подібності, відмінності;

- Трансформація;

- Узагальнення;

- Виправлення помилок;

- Пошук відсутнього елемента, тощо.

Наприклад:

Знайди протилежне значення слова:

1. glad a) inside

2. slow b) sad

3. behind c) fast

4. outside d) ahead

Тестування дозволяє здійснювати зворотний зв'язок і, таким чином, сприяє підвищенню ефективності навчання іноземної мови.

Коментарi